Бункер бригади полковника фон Больцано Бурканівського укріпленого району австро-угорської армії

— Бункер бригади Больцано Бурканівського укріпленого району австро-угорської армії  створювався упродовж восьми місяців 1915-1916 років та відігравав важливу роль у боях на лінії ріки Стрипа. Вісім місяців австро-угорські війська та усусуси укріплювали правий берег Стрипи і створили так званий Бурканівський укріпрайон. Свого часу його навіть відвідував кайзер Німеччини Вільгельм ІІ.
Нині від нього залишився напівзруйнований командний пункт 132-ої піхотної бригади під назвою “Бригада Больцано” (такий напис латиною можна побачити і на стінах бункера — назва дана за прізвищем командира тієї бригади, оберста, тобто полковника Больцано). Збереглося навіть фото 1917 року даного бункера, який вигляд він тоді мав — завдяки відомому українському фортифікаційнику Максиму Ющенку “Володарському”. Неподалік від бункера,  серед зелені дерев молодого ліска знайшли вціліле бетоноване кулеметне гніздо того часу. Схожі зруйновані кулеметні гнізда залишилися також поблизу села Вишнівчик у напрямку Зарваниці.

У цих надзвичайно важких боях на одній ділянці фронту, крім бригади Больцано з австрійського Тіролю і воїнів легіону Українських Січових Стрільців, які разом перебували в складі австрійського корпусу генерала Гофмана, тут воювали 9-й і 10-й угорські гонвендські полки, яким протистояли частини російської армії, зокрема Тверська дивізія, укомплектована козаками з Уралу, Фінляндська дивізія та інші. Таким чином доля і війна звели в кровопролитній битві представників багатьох народів і віруючих різних конфесій і релігій, – багато хто з них назавжди залишилися в землі на берегах річки Стрипа.

Українські Січові Стрільці

Сучасний стан бункера. 2016

1916. Російські війська біля позицій «Бурканівський ліс»

 

1916. Російські війська біля позицій «Бурканівський ліс»

1916. Бетонний капонір – кулеметне гніздо укріплень австро-угорської армії

Інженерна підготовка укріплених позицій австро-німців була значно кращою, ніж в російській армії.

Тривалий період відносного затишшя взимку і навесні 1915-1916 рр. дав противнику можливість використовувати кращі інженерні сили, багаті технічні засоби і створити досить сильну укріплену позицію.
Загальний характер укріпленого фронту австрійців складався з двох, а місцями з чотирьох укріплених смуг, віддалених один від одного на 5-6 км.
Кожна смуга мала глибину до 1 км і складалася з 2-3 ліній окопів і вузлів опору, сильно розвинених в глибину і знаходилися в артилерійському зв’язку між собою.
У проміжках між вузлами опору йшло кілька рядів суцільних окопів, підступи до яких також обстрілювали фланговим артилерійським і кулеметним вогнем з спеціальних капонірів. Окопи першої лінії були глибиною, до 5-6 аршин, зі сходинкою для стрільців.
Окопи і ходи сполучення були облаштовані дошками і представляли собою криті коридори з бійницями і дерев’яною стрілецькосходинкою.
Через 80-100 кроків розташовувалися залізобетонні башточки для кулеметів, артилерійських спостерігачів і зброїдрібного калібру (57 мм). Останні служили для стримування штурму піхоти, фланкування штучних перешкод і придушення російських кулеметів. Окопам надавалося звивисте облаштування з метою обстрілу перехресним вогнем підступів до сусідніх ділянок. Місцями під бруствером окопів були влаштовані сховища за типом лисячих нір (кожне на взвод) та льохи з покриттям із залізобетонних балок для зберігання ручних гранат і патронів.
Безпосередньо за першою лінією була лінія сховищ і житлових бліндажів з перекриттям проти важкої артилерії (6-8-дм. бомб). У побутовому плані землянки-бліндажі були обладнані відмінно. Кожна землянка вміщала в себе до одного взводу і була обладнана нарами, вікнами, печами, саморобними стільцями і килимками на підлогах і стінах. В офіцерських землянках були залізні ліжка, меблі і кахельні печі. Перша лінія окопів прикривалася 2-3 смугами дротяних загороджень по 4-15 рядів кілків в кожній і рогатками, пов’язаними між собою. У деяких місцях на дротяні загородження накидали дрібні сітки для запобігання їх руйнування ручними гранатами. Дротяні загородження частково електрифіковані.
Іноді перед бруствером влаштовувався вовчий рів з дротяною сіткою на загострених кілках.
Попереду перешкод були закладені саморозривні чекові фугаси.
Друга лінія окопів перебувала в 300-400 кроках позаду першої лінії і з’єднувалася з нею ходами сполучення.
Облаштування окопів було значно слабкіше першої лінії, але все ж попереду були перешкоди, що підсилюють цю позицію.
Завдання другої лінії полягало в тому, щоб затримати поширення противника в разі прориву першої лінії.
Третя, а потім і четверта лінії розташовувалися в 600-800 кроках від другої лінії, і, як правило, влаштовувалися вони лише на особливо важливих ділянках, маючи не всюди штучні перешкоди.
У відстані від 1 до 2 км від першої лінії розташовувалися міцні сховища для начальницьких осіб і штабів з наглядовими пунктами у вигляді бліндажів.
У деяких місцях влаштовувалися комфортабельні містечка-штаби, з офіцерським зборами та іншими зручностями.
У санітарно-технічному відношенні (колодязі, дренажі, відхожі місця, електричне освітлення) австрійські позиції були обладнані значно краще російських. Маскування позицій було не на належній висоті, за винятком приміщень штабів, спостережних пунктів і розташування батарей, які завдяки ретельному маскуванню не могли бути виявлені повітряною розвідкою.
Артилерія розташовувалася, як правило, на закритих позиціях, маючи для знарядь дрібні укриття, а для прислуги і бойових припасів бетонні сховища.
Тилова оборонна смуга розташовувалась на відстані 5 -10 км від основної, але це була лише слабо підготовлена ​​позиція. Зазвичай вона представляла собою не суцільну лінію окопів з одним або декількома рядами дроту. Більш глибоко розташовані тилові позиції були, як правило, тільки позначені на картах штабів. Тил досить добре обладнувався шляхами сполучення і засобами зв’язку. Проводилися нові дороги, укріплювалась частина старих доріг. Особливо добре були обладнані так звані позиційні дороги, що знаходяться під обстрілом, які маскувалися насадженнями і маск-ширмами. На шляхах постачання військ були прокладені вузькоколійні залізниці для доставки з тилу на фронт бойових припасів, продуктів харчування та лісових матеріалів.
Станції телеграфного і телефонного зв’язку, як правило, обладнувалися в бліндажних приміщеннях.

1916. Укріплене сховище в тилу австро-угорської армії біля Бурканова

Штаб

Кулеметне гніздо

 

До слова, бої під Стрипою пов’язані з кількома відомими історичними постатями. Так, неподалік Бурканова перебував український поет Роман Купчинський. Тут він написав кілька віршів, які потім стали відомими стрілецькими піснями.

У боях в районі Стрипи брав участь Петро Франко, син славетного українського письменника Івана Франка.

Ще одна цікава особливість – у боях над Стрипою у 1915 році брала участь Жіноча чота легіону Українських січових стрільців. Жіноча чота УСС – це перший військовий жіночий підрозділ у Європі. У битві під Семиківцями Жіночою чотою УСС керувала хорунжа Софія Галечко, перша українська жінка-офіцер. З перших днів битви жіночий підрозділ опинився на передовій і зазнав дуже важких втрат.

За матеріалами: Як 100 років тому українці перемогли росіян у боях на Стрипі7-я Армия, Брусиловский прорывІсторія, що постала з-під землі…

Related Articles

Залишити коментар

Your email address will not be published.